Поема
Отцю і Сину і Св. Духу,
Всеблагословенній Богоматері
Любов’ю присвячується
так починаєм
чути
де благодать —
де більш де менш
заходить в уди
де мали б бути
люди
це так почує радість в дні
якою
це почується
в мені
як слово має стати літургією?
Єдина, — може, — царина
де з Словом
й в слові
кріпиться
вона —
ти от! мистецтво
де Бог — хоче наповнить світ
і я люблю
сповнюю світ
і — вмить
і радість золота цих слів —
весь світ
і навіть вжахкуюсь
в повіт-просвіт
та й в літургіях
лісу
золотий
одвіт
й ця, може, царина
й чи в слові кріпиться
вона
та в радості дитинств – все є
мистецтво
дитинств всекореневий світ!..
вільною — радістю! —
сповнюю — світ!!
Радість мов би моя душа
душа і! — на горі —
хитає шат
у радості в Схід Слова і пашать!
недосконалий —
в слово так не вируша
любов! любов! — це й
генію душа
(боїться хто — то є любов?)
де більш де менш
ввіходить в уди
і мали б — чути
бути
люди…
невже кому за море
вирушать
о Світла Божа Мати!
куди
у темінь
без любові
вирушать!
в посічених
коріннях
догори
донизу —
хіба душа?
пахнути буду
пахнути — Богу
як незнане чудо
дитиннозрілая душа
Краса
бо
стане терпко й Небесам
пахнути Богу —
це що мить — не знане чудо!!
04.01.2024,
Київ —
третій вибір Богоматері,
другий Єрусалим
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002279
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.01.2024
автор: Шевчук Ігор Степанович