В журбі стояли тьмяні дерева,
Омиті часто холодним дощем,
Мабу́ть, душі потрібна перерва,
Думок багато приходить щодень...
Покрив сніжок настирні печалі,
Біленькою ковдрою відтепер,
Немов сильніші стали надалі,
Майстерний до діла – гіпнотизер.
Як ніжне сонечко зранку світить,
То рясно сріблом сипле на землю,
А тільки місяць зіходить, тішить,
Вже скрасить ясно золотом зверху.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002290
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.01.2024
автор: liza Bird