Після знущання над своїм здоров’ям,
Бо як по-іншому назвати ці свята.
І всі рецептори смаку уже в безмов’ї,
Бо їм набридли холодець і ковбаса.
Салати, м’ясо копчене, котлети,
Чомусь не викликають апетит.
А от картопля, зкинувши жакети,
Тобто-мундирка, інший колорит.
Тоненька шкірка, ніби парусина,
Жовтеньку серцевину прикрива.
П’ять картоплин і тюлька-ось картина,
Яка у роті слину виклика.
Олійка запашна, нехай шкідлива,
Полита рясно і пускає аромат.
Біла цибулька, майже не плаксива,
Завершує бажаний результат.
А ще капуста… квашена… домашня,
Ледь-ледь хрумтить, підкреслює букет.
Скоринка хліба, можна і вчорашня
І сала… трішечки, бо вимагає етикет!
І щоб завершити Божественну картину,
Яка до столу нас всіх спонука.
Горілочки маленькую чарчину,
Нехай налиє правильна рука.
Відчувши смак поєднаний у роті,
Тепло, що ніби душу зігріва,
Кудись поділись думки про роботу…
…рука сама по другій налива.
4.01.24р. Олександр Степан.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002291
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.01.2024
автор: Степан Олександр