С.А. Есенину
Десь на синьому озері кача
Крізь роки із далеких давен
Кожну ніч то сміється, то плаче,
Як у сни до поета пливе.
Тож біжу я на берег пологий
Із окрайцем в кишені пальта,
Не жаліючи серце та ноги,
Бо чекає пташина ота.
По стежині оцій вередливій,
Де нападало листя руде,
Крізь грозу неприборкану й зливи
Сновидіння манливо веде.
І туман розриваючи в шмаття,
Я дивлюся на місячну тінь,
Що спадає додолу з розп'яття
Від поета на чорнім хресті.
Я би мабуть пекельним стилетом
Не вагаючись душу відтяв,
Щоб з хреста повернути поета
У бурхливе, мов річка, життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002419
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.01.2024
автор: Zorg