Коли я вперше прочитала Стуса
«На колимськім морозі калину…»,
Зрозуміла, що я не боюся
Палко серцем любить Україну.
Коли вдруге читала я Стуса
«Наснилося, з розлуки наверзлося…»,
Уста мої шептали: не боюся.
І збудеться усе, що не збулося.
Коли втретє читала я Стуса
«У білій стужі серце України»,
Боялась, Матінко, за тебе і боюся,
Щоб цвіт не осипавсь калини.
Тепер щодня читаю тебе, Стусе,
«Як добре те, що смерті не боюсь я…»
Молюсь за тебе, Нене, я молюся,
З поетом міцно духом поріднюся.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002451
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.01.2024
автор: М_А_Л_Ь_В_А