Я цілуватиму родинки на твоєму зап’ясті
Аж поки сонце не зійде.
А знаєш Ти, яке це щастя,
Як в серці горить щось неземне?
Я обійму Тебе за плечі,
Щоб серця твого відчути стук.
А знаєш, Ти моя причина
Найсолодших в світі мук.
Я вдихатиму твій запах жадно,
Мов зустріч ця в останній раз.
Ти жінка, що в моїм житті
Стала найкращою з прикрас.
Я торкатимусь Тебе так ніжно,
Як мати гладить немовля.
І шепотітиму на вушко:
«Ти моя… моя… моя!»
Я цілуватиму родинки на твоєму зап’ясті
Аж поки сонце не зійде.
Ти знаєш, це безмежне щастя,
Як в серці горить щось неземне.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002487
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.01.2024
автор: Марта Горбей