Навіщо сповідь, Господи придумав?
Ти ж бачиш навіть подих грішний мій.
Свої помилки сто разів обдумав
І знову гріх зробив. О Боже мій!
Чом каяття дається зі сльозами?
А іноді буває нема сліз.
Навіщо я тобі разом з гріхами?
Ти ж бачиш,Боже,кожного наскрізь.
Прости!-молю, шепочу весь в надії,
Шукаю відповідь на крик душі.
Вдивляюсь в очі я твої святії,
Але я чую лиш, як йдуть дощі.
Свіча горить ікону освітляє,
В молитві образ Бога уявив.
Як я його в подяку обіймаю,
Бо він зі мною кожен день прожив.
Але минає час і знов гріховність,
Заволоділа часткою душі.
Іду до сповіді в надії на приклонність,
Того, хто ради мене на хресті.
6.01.24р. Олександр Степан.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002500
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.01.2024
автор: Степан Олександр