я не відчуваю нічого окрім зневіри,
сміливість боятися розтрощує моє насіння,
співаю кольорами, моя мати богиня, мій батько бог,
мої брати і сестри - всі боги, бог праворуч,
бог ліворуч і над головою
Мала кличе мене з кінця часів на частотах піднесених -
хвилями неземних думок перевантажуючи мозкові контури
я виливаюся поза, бо тут нікуди, вивернутий назовні нутрощами,
у позачасову мікро-нескінченність, хвилеподібний поза ядра яким не був
божественний, тепер вам видно як бурулька зношувала його стравохід
такий біль, ти б заплакала у цій емпатії, скажи я, навчиш цілуватися?
кочування спустошеними і наповненими норовливими судинами
вічна присутність у миті без минулого,
сингулярність випаровується здихами,
час довмирає прикиданий личинами
Діти обіцянки І -
https://booknet.ua/book/dti-obcyanki-b421320
Мій щоденник - https://t.me/mellowenol
Інстаграм - https://www.instagram.com/valgalarn/
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002538
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.01.2024
автор: Enol