Оце така у нас зима.
І снігу тьма, а то нема, -
Давно у нас така погода,
В нас може бути що завгодно.
Та не Немейський лев нам шкодить,
А тінь імперського урода
Нам не дає ніяк проходу,
І, може, навіть не сама.
Не гасне вогняна пітьма.
Отож у нас така зима.
Оце така у нас війна.
Країна наче в лихоманці -
Вночі і вдень, і рано вранці.
І що зима, і що весна,
Війна давно у нас така є ,
Однаково нас припікає
Війна, - із всіх боків вона,
Бо пекло спокою не знає,
Відчувши, коли хтось до раю
Наміривсь долю спрямувати,
Не до небесного, - земного.
Уперлись сили пекла рогом,
Щоб вже до раю не пускати
Тих, хто спроможний волю мати
І в себе вірить ще, і в Бога.
Ось в нас така зима, війна.
Колись закінчиться вона.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002542
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.01.2024
автор: Рунельо Вахейко