Уже не жаль, що час минає. Життя біжить.
Лише печаль й сум огортає душу… Болить,
що не вернуться уже ніколи ті, хто пішли
від нас у вічність на поклик долі і смерть знайшли.
Уже не жаль, що те, що з нами колись було,
умчалось в даль поза роками. Усе пройшло.
Тільки погано, що людська пам’ять все береже,
й спомин, як рана, про наші втрати вогнем пече.
Уже не жаль, що повернути не можна все –
часу спіраль нам не згорнути – стрімко несе!
Жаль, що нічого уже змінити не можна нам
і що страшного горя принесла нам ця війна.
09.06.2023р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002550
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.01.2024
автор: Павло Коваленко