Коли над морем вечоріє
і плесо золотом горить,
В душі валами б’ють надії
на кращу завтрашнього мить.
Вслухаюсь в зойкання чаїне,
свердляче спокій де-не-де,
І серце дивну ятерину
для мрій негаданих пряде.
Кортить, забувши незгладиме,
що біль украпило в життя,
Впиватись днинами простими,
котрі усесвіт нам відтяв.
Вглядівшись в далі невідомі,
іскрю піднесення вогнем:
Ачей мені зелений промінь
жаданим щастям підморгне?..
[i]26.ХІІ.23 р.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002574
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.01.2024
автор: Прозектор