Я кличу літо: "де ти, Сонце!?
Мені бракує гарячих променів твоїх!
Я замерзаю, я так більш не можу!"
Та й вже мороз пробравсь до струн душі.
Наче дитя, що залишила мати,
Забився в кут серед холодної зими,
Нема нікого, хто б зміг обійняти,
І хоч би трішки дати теплоти.
Я замерзаю, посеред зими, війни...здається...все.
Лиш залишилось трішечки надії,
Що скоро знову вмить прийде весна,
І сонечко прорветься до душі моєї.
Прорветься теплим голосом в думках:
"Це, ще не все! Ти знаєш заради кого жити!
Чекає в дома тебе сім'я!
Ти маєш жити! Щоби любити,
Щоб дарувати промені любові та тепла!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002625
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.01.2024
автор: Дольний Віктор