«…він кожний крок зітханням зважити жадає
і підбирає тиші імено…»
(Райнер Рільке)
Тем кто остался в небе
За облаками — тишина.
За облаками — только небо.
Вышнее, синее.
Может поэтому оно так напоминает
Млечный Путь — «Путь птиц».
Вы полетели в небо, чтобы остаться там навсегда, —
Чистые, светлые люди.
Вы оставили нас тут
— На этой безумной Земле —
С существами,
Что бродят помеж нами, людьми,
Что так похожи на нас, людей,
Но без души.
Они —
Те, что одним щелчком,
Одним нажатием
Клавиши на железном монстре
Убивают мечту
Радоваться жизни, солнцу, людям.
Вы оставили нас здесь
— На этой Земле больной —
Заповедовав сказать негодяям,
Что они негодяи.
Сказать оборотням,
Что они оборотни.
Сказать, что нельзя
Обращать Землю на пекло.
И ещё
Вы нас оставили, чтобы мы домечтали,
Дорадовались и
Донесли п р а в д у.
OSAlx 2о21-о9
*
Тим, хто лишився в небi.
Там – за хмарами – тиша.
Там – над хмарами – тільки небо.
Високе і синє.
Може тому воно так нагадує
Вічну дорогу у нескінченність.
Ви назавжди полетіли в небо –
Чисті й прекрасні люди.
Ви залишили нас тут –
На цій Землі божевільній
Серед істот,
Що ходять між нами, людьми,
Що так нас – людей нагадують,
Але, які не мають душі.
Які одним натисканням
Кнопки на залізній почварі
Знищують мрію
Радіти сонцю і людям.
Ви лишили нас тут –
На цій хворій Землі,
Заповідали сказати
Негідникам, що вони негідники.
Сказати вовкулакам,
Що вони вовкулаки.
Сказати, що не можна
Землю перетворювати в пекло.
Але не тільки…
Ви нас лишили домріяти
І дорадіти.
І сказати правду.
Написано сумного дня - 17.07.2014
Шон Маклех
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002705
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 10.01.2024
автор: Под Сукно