[i]Пройдене - виклик майбутньому...[/i]
Ніжно згасають обрамлені зорі
Пошуком сяйва забутих лісів.
Чуються крики у гостро-мінорі,
Якими чатують уми голосів.
Стелиться запитом давня дорога...
Змінює тінь обережний сюжет,
В якому вона ненадійно полога,
Аби увінчати живий силует.
Край піднебесся лише й засинає...
Тут, у сузір'ї, немає тривог:
Той, що залежить, буремно ширяє,
Той, що боїться, не зна засторог...
І пам'ять, мов крила, про дикі початки,
Хай і сезонний, але про кінець...
Неба не знають, що їхні зачатки -
Зоряні очі, що ллють вітерець...
06.01.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002738
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.01.2024
автор: Сара Ґоллард