ПРОСНИСЯ, СВІТЕ

ПРОСНИСЯ,  СВІТЕ

Проснися,  світе,  бо  мене  болить,
Мене  болить  страждальна  Україна,
Не  хочемо  ми  крівцю  сво́ю  лить,
Не  хочемо  ми  жити  на  руїнах.

Проснися,  світе,  бо  в  нас  ллється  кров,
Нас  клятії  ординці  убивають,
В  домівку  нашу  нелюд  цей  прийшов,
Й  від  неї  нас,  вкраїнців,  визволяють.

Проснися,  світе,  годі  уже  спать,
Бо  ми,  як  щит,  між  ворогом  і  вами,
Візьмися  нам  уже  допомагать,
Допомагать  не  тільки  лиш  словами.

Проснися,  світе,  бо  у  пеклі  ми,
У  пеклі  наша  ненька  Україна,
На  світло  вийди,  світе,  із  пітьми́,
Допоки  пред  тобою  не  руїна.

Проснися,  світе,  бо  нас  нищить  враг,
Він  все  і  всіх  з  лиця  землі́  стирає,
Звучить  наш  гімн  і  майорить  наш  стяг,
І  солов’їну  люд  оберігає.

Проснися,  світе,  очі  вже  відкрий
І  глянь  на  нас  відкритими  очима,
Про  співчуття  нам  воду  ти  не  лий,
Обличчям  повернись,  а  не  плечима.

10.01.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002741
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.01.2024
автор: КОРОЛЕВА ГІР