Найважливіша умова

 Лариса  Сергіївна  -  вчитель  вищої  категорії  -  уважно  розглядала  асортимент  за  вітриною  у  відділі  "Свіже  м'ясо".
-  Доброго  вечора!  Що  для  вас?  Вже  обрали?  -  привітно  усміхнулася  до  неї  дівчина-продавчиня.
Нафарбовані  вуста  Лариси  Сергіївни  трансформувалися  у  голівудську  посмішку:
-  Так,  дорогенька!  Зважте  мені  найсвіжішого  м'яска  -  ароматного,  солоденького  і  закривавленого...  Ось  цей  шматочок,  будь-ласка!
Продавчиня  здивовано  підняла  брову,  втім  мовчки  -  швидко  і  вправно  -  зважила  і  запакувала  обране.
Лариса  Сергіївна    похапцем  дістала  із  масивного  сріблястого  гаманця    купюру:
-  Решти  не  потрібно!
А  тоді  прошепотіла,  посміхаючись  до  пакунку  і  жадібно  принюхуючись:
-  А  тепер  начувайтеся,  любі  мої!  -  і  задріботіла,  вистукуючи  високими  підборами,  до  виходу.
-  І  вам  всього  найкращого...  пробурмотіла  продавчиня  і  покрутила  пальцем  коло  скроні.

-  Ну  що  ж,  золотенькі,  почнемо!  -  бурмотіла  Лариса  Сергіївна,  одімкнувши  двері  своєї  квартири,  скидаючи  чоботи  і  одразу  поспішаючи  на  кухню.
Мешкала  Лариса  Сергіївна  одна,  втім,  минаючи  коридором  вхід  до  кімнати,  зазирнула  туди  і  проспівала:
-  Сьогоооодні...)
На  кухні  вчитель  вищої  категорії  Лариса  Сергіївна  одягнула  великого  фартуха,  вправно  зав'язала  зав'язки,  дістала  дошку  для  нарізання  м'яса  і  великого  гострого  ножа.
Шматок  м'яса  був  прекрасний.
Жінка  помилувалася  ним  хвильку,  а  тоді  впевнено  і  вправно  взялася  різати  його  на  однакові  шматочки.
Шматочки  вона  викладала  рівненькими  рядами  на  дошці,  і  кожного  разу,  одрізаючи  новий,  гарно  поставленим  вчительським    голосом  нарікала  його  прізвищем:
-  Петренко,  ти  запізнився  як  завжди!
-  Жукевич,  не  плач,вже  пізно!  Усьому  є  межа!
-  Гармаш,  а  голову  ти  не  забув,  безголовий?  -  загиготіла  раптом.
-  Косиньська,  ану  на  місце!  Повія  малолітня!    -  зашипіла,  нахилячись  під  стіл  і  підіймаючи  шматочок,  що  раптом  вислизнув  із  рук.
-  Блазюк,  дитинко  моя,  навіщо  ти  послухав  їх?  Я  попереджала...
-  Трохимів,  учні  твого  віку  уже  несуть  відповідальність  перед  законом  та  суспільством!  І  сьогодні  ти  нарешті  зрозумієш  це!
-  Акимова,  паління  у  ранньому  віці    надзвичайно  шкодить  молодому  несформованому  організму...  Але  ж  тобі  пофігу,  авжеж?

П'ятнадцять  однакових  акуратних  шматочків  лежали  перед  Ларисою  Сергіївною.
Вона  прискіпливо  оглянула  свою  роботу,  задоволено  зітхнула  і  зняла  фартуха.
-  Ну  що  ж,  шостий  "А",  у  вас  є  право  на  останнє  бажання...  Слухаю!

П'ятнадцять  шматочків  м'яса  мовчали.
-  Оскільки  бажань  немає,  час  позбавити  світ  такого  огидного  явища,  як  ви!!!
Лариса  Сергіївна  взяла  дошку  і  рушила  до  кімнати.
У  сутінках  вбогої  спальні,  вздовж  однієї  із  стін,  світився  великий  акваріум.  А  в  ньому  завмерли  сріблясті  тіні.  Лариса  Петрівна  відсунула  накривку  і  тіні  схвильовано  заметушилися,  раз  у  раз  висовуючи  з  води  гостренькі  пики...
-  Прощавай,  Петренко!  -  вигукнула  Лариса  Володимирівна  і  вкинула  у  воду  перший  шматочок  м'яса,  голосно  регочучи.
Вода  звурдилась  і  забулькотіла.  Маленький  скривавлений  Петренко  перетворився  на  сріблястий  вібруючий  вир  -  сотня  гострих,  мов  лезо,  зубів  розтерзали  його  за  кілька  секунд.

Сусідка  Лариси  Сергіївни  студентка  Лідочка  у  цей  момент  солодко  цілувалася  на  сходовій  клітці  коло  ліфта  із  практикантом    кафедри  вищої  математики  Ярославом.
Страшний  сатанинський  регіт,  що  линув  із  вісімнадцятої  квартири,  урвав  процес.
-  Що  це?  -  збентежено  запитав  здивований  Ярослав.
-  Обожечки,  не  лякайся!  Це  учілка  з  вісімнадцятої  своїх  піраній  годує!  -  відповіла  Лідочка  і    знову  припала  до  Ярославових  вуст.

Наступного  ранку  Лариса  Сергіївна  -  висока,  доглянута  літня  жінка,  вчитель  вищої  категорії  -  як  завжди  прибула  до  школи  першою  із  педагогів.
Увійшла  до  класу  з  табличкою  "6-А"  і  турботливо  відчинила  вікно,  щоб  провітрити  приміщення  перед  початком  занять:  свіже  повітря  необхідне  для  правильної  і  плідної  роботи  учнівських  голів.

-  Ларисо  Сергіївна,  сьогодні  до  нас  завітають  журналісти  з  телерадіокомпанії.  Ви,  як,  один  із  кращих  наших  педагогів,  не  могли  б  сказати  кілька  слів  у  прямому  ефірі?  -  запитав  завуч  школи  по  закінченню  першого  уроку,  нервово  перекладаючи  якісь  свої  папери  на  робочому  столі.
-  Без  проблем)  -  посміхнулася  Лариса  Сергіївна.

І  коли  за  кілька  годин  вусатий  молодик  із  бейджиком  "преса",  тримаючи  в  руці  мікрофон,  запитав  у  неї
-  Так  що  саме  є  запорукою  успішної  і  професійної  роботи  з  вашими  учнями?  -
відповіла  без  вагань.

-  Найпершою  і  найважливішою  умовою  в  роботі  професійного  педагога  безумовно  є  любов  до  дітей.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002811
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.01.2024
автор: Меланія Дереза