Лелеченько, леле, подруженько мила,
В мовчанні зориш все у рідні краї?...
Туди де літали завжди вільно крила,
Де в щасті леліяли діток своїх.
Болить, моя вірная, я ж бо це знаю.
Крижинкою се́рденько б’ється твоє…
За вітром солону сльозу відпускаєш...
Вже в мрії й надії гніздечко там в’єш.
Поглянь, моя лелечко, пташечко рідна,
Тобі з небовисся я місяць дістав.
Щоб серед пітьми вірний шлях було видно,
І сяйво очицям твоїм дарував.
Думки твої сумом окутали небо,
Дорога далеку в наш зболений край…
Та кращого, мабуть, у світі не треба
Як той, де від щастя, душа летить в рай.
11.01.2024
Л Таборовець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002821
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.01.2024
автор: Любов Таборовець