Чого ж вам на планеті не живеться,
В добрі і мирі , в раидузі весняніи?
Чому ж країна на шматочки рветься,
А ви все ділите сорочки полотняні.
Вже все забрали: газ, бензин і воду,
Повітрю ціну виставите здуру.
Чому ж ви не питаючи в народу,
Обновки шиєте з прозорого гіпюру?
Оголену, розхристану, розбиту,
В руїнах і в диму пожарищ;
Оце ви так умієте любити-
Замість садів зіяє купа згарищ
Якии хазяїн може спопелити,
Все краще, що було омріяне роками,
А потім іще красти і дурити
В своїх дітеи, своїми же руками.
Хіба дано вам два віки прожити,
Чи може ви повірили в безсмертя?
За що ж народ так можна не любити,
Не проявити навіть милосердя.
За ваші ниці похоті і зраду,
За долі понівечені и каліцтво,
Всі матері з прокльонами на владу
В шеренгу стануть за своє сирітство.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002834
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.01.2024
автор: Надія Тополя