Я іду крізь час хвилюють муки
І мій голос від тривоги тремтить.
Єднаються всі земні сполуки,
А серце про кохання гомонить.
І в казкову гавань я крокую,
Де не потривожать мене вітри.
Гірку правду і брехню фільтрую
І невтомно крокую до гори.
І на вершині я відпочину
І вдихну аромат теплих вітрів.
Знову в світлі мрії я полину,
Мене не злякає мить з холодів.
Намалюю яскраву картину
І в ній барви світлі й загадкові.
Розсію посірілу рутину
І зформую думку із любові.
Новітні думки я змоделюю
У просторі небес відшукаю.
Своїми фарбами час змалюю,
Віднайду спокій серед розмаю.
©: Віктор ВАРВАРИЧ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002917
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.01.2024
автор: Віктор Варварич