Ще буде тих печалей і тривог,
Коли вже й сльози висохнуть від горя...
... І дивиться на грішну землю Бог
У розпачі, й нічого не говорить.
Бо він колись хотів створити рай,
Подарувати людям вічне диво.
А людство відступило аж на край,
В полоні зла, не вміє жить щасливо ... .
Та як же так? короткі наші дні,
Як тіні мимоволі пробігають.
... І гинуть кращі хлопці на війні,
І бачить світ - Герої теж вмирають...
Приймає Бог без слів до раю всіх,
Хто у боях із ворогом поляже.
Як сум гіркий... сльозами тане сніг,
Гріхів давно святий Петро не важить.
Бо їх нема, відмолені вони,
Дружинами, дітьми і матерями...
Цей нескінченний лютий день війни,
Який тепер навіки буде з нами...
10.01.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003007
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.01.2024
автор: majra