Аїд та Персефона

Аїд

Дарина  сиділа  у  квітковій  оранжереї  та  роздумувала  над  вічним.  Навіщо  Аїду  орхідея.  Він  же  вміє  лиш  вбивати,  його  крім  смерті  нічого  не  заводить.  На  догляд  він  не  здатен.  Вкрав  орхідею,  нічийну  красуню,  з  супермаркета,  залишивши  щось  мертве  у  куточку.  Мабуть,  то  був  перегній  для  інших  рослин.  Взяв  ту,  що  не  потребує  хтозна  якого  догляду.  Вона  ж  -  королева,  сама  справляється.  Їй  би  лиш  тропічної  зливи.  
Але  орхідеї  потрібне  світло.  А  як  же  темінь,  яка  панує  в  царстві  пітьми?  Якось  же  вони  бачать  там,  яколи  пересуваються  з  точки  А  в  точку  Б.  Може  у  них  там  є  вікна,  у  які  заглядає  пекельне  полум'я?  А  мо'  всі  залипають  у  смартфонах,  як  тут.  Думаю,  царство  Аїда  нині  не  бідує.  Смартфони  там  є  у  всіх.  Багато  туди  переїхало  за  останні  роки  заможних  душ.  Навіть  та,  з  сусіднього  під'їзду,  що  "Світлою"  себе  прозвала.  
Та  скільки  ж  вона  зможе  прожити  в  тому  царстві?  Ні,  не  Світла,  а  орхідея.  Місяць?  Два?  Чи  довгий  це  термін  для  рослини?  
А  може  якийсь  садівник  доступно  пояснить    Аїду,  що  орхідею  потрібно  перевезти  у  сприятливіше  для  цвітіння  місце,  інакше  царю  підземелля  доведеться  любуватись  засохлими  патичками,  що  стирчатимуть  зі    зневодненого  ґрунту.  
   Хіба  ж  це  його  ціль?  

Персефона.

Що  ж  у  цій  дівчині  таке,  що  не  дає  відірвати  очей?,  -  подумав  Рей,  дивлячись  на  дівчину,  що  сиділа  на  лавці  по  сусідству.  Це  якийсь  магнетизм.  При  кожному  погляді  на  неї  виринають  нові  версії.  І  він  крадькома  знову  глянув  на  сусідку.  
 -  Відсутність  посмішки?  
Вона  дивилась  на  якусь  квітку  і  видно  було,  що  дівчина  розмірковує  про  щось  серйозне.  Її  брови  боролись  одна  з  одною.  
 Рей  швидко  відвів  погляд,  щоб  дівчина  не  помітила  його  цікавості.  
-  Сукня  кольору  неба?  Рідкісний  у  наших  краях  відтінок.  Декольте?  Довжина?  Декор?,  -  Рей  знову  глянув  на  об'єкт  цікавості.  
 На  сукні  наче  уривки  тексту.  Колаж  з  газетних  вирізок,  та  чомусь  не  на  білому,  а  на  блакитному  фоні.  
 -  Вільний  пошив.  Зручність  і  практичність.  -    
Та  хіба  це  говорить  про  її  вподобання  щодо  протилежної  статі?  
-  Годі  витріщатись.  Зупинив  себе  юнак.
 Просто  хочеться  перевірити  її  стійкість  до  моєї  темряви,  до  запаху  сигаретного  диму,  побачити  реакцію  на  каву,  що  потрапила  на    сукню?  І  дізнатись,  де  в  цьому  Янголі  заховані  бісики?  І  який  у  них  вигляд?
 Хлопець  попрямував  до  сусідньої  лавки.



У  головних  ролях  -  Дарина  Астафьєва  та  Рей  Чарльз.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003066
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.01.2024
автор: MAD_muazel