*

Хай  буде  нам  добре,  
але  не  буде  тихо,
бо  тиша  вона  немов  ніч,
а,  то,  уже  не  чесна  гра,
то  небом  пахне,
і  війна  -  нагадує,  що  буде  час,
і  знов  вона  зайде,  
бо  час,    він  не  рахується  ні  з  ким,
а  ми  то  є  лише  вода,  
яка  збіжить  немов  сніга
і  буде  тихо.
Дах  їде,  і  уже  діра-
нарешті  збудеться  моя
скажена  мрія,
і  життя  уже  не  варте  білих  днів,
хай  я  живу,  а  де,
то  справа  інших,  не  моя,
бо  я  пропив  своє  життя,
я  відігрався.  Хай  вона
згадає  зустіч  у  горах,
і  квіти,  трави,  смак  ще  б  пак,
то  все  минуло
і  літа  пройшли  немов  
жорстока  гра,  
яка  дає  можливість  знов  зіграти,
хоча,  напевно,  небува  
після  поразки  св"ята,
я  знову  п"ю  бокал  вина
і  знову  дощ  -  немов  війна,
я  хочу  плакати,  але  вода  -
ранила  душу.
Ото  так  да,  життя  моє,
завжди  життя
і  я  вже  не  пригадую  сміття,
яке  б  так  пахло,
як  вона,
та  справжня  гра,  
недобра  гра...

2000р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=100312
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 30.10.2008
автор: Плахов