Because i love you too much baby

-  Бі  кОзи  ловлю  тлумач  бейбі  -  співає  невідомий  солодкий  голос  крізь  мій  непевний  ранковий  сон.  Це  бабінний  магнітофон  сусіда  Юри,  що  живе  поверхом  нижче.  Юра  -  патлатий  молодик  -    затятий  меломан,  гроза  і  мачо  нашого  третього  під'їзду  п'ятиповерхової    "хрущовки".  Стіни  у  ній  пропускають  усі  звуки,  наче  решето  -  воду.  Тому  пісню  скоро  перекриває  звук  зливу  води  з  туалетного  бачка  у  квартирі  зверху.
А  потім  калатання  допотопної  пралки  у    квартири  ліворуч.
-  Таня,  ти  погладила  мою  рубашку?  Де  вона?!!  -  це  вже  з  квартири  праворуч.
Сон  тривожать  не  лише  звуки,  а  й  сонце.  Бо  за  вікном  -  ранок  першого  літнього  дня.
А  це  значить  -  ранок  першого  дня  канікул!  Тепла  хвиля  золотого  щастя  накочується  на  мене.  І  крізь  тонесенькі  щілини  напіврозплющених  очей  я  спостерігаю  мерехтіння  зелені  за  вікном  нашої  стандартної  хрущовської  квартири  на  третьому  поверсі.    В  променях  сонця  світ  фантастично  зелений  і  красивий.
А  потім  -  коли  настає  несподівана  мить  тиші  і  час,  здається,  зупиняється  -  я  раптом  чую  далекий  перестук  коліс:  неподалік    залізничний  вокзал.
Потяги  їдуть-їдуть  кудись  у  майбутнє,  у  шалений  вир  життя,  у  далекі  велетенські  міста,  в  яких  -  як  мені  тоді  здається  -  я  коли-небудь  обов'язково  побуваю!
Де  я  знайду  мільйон  друзів  і  відчиню  мільйон  дверей!
До  незвіданих  морів  та  ніколи  не  бачених  океанів!  До  неймовірних  людей  та  карколомних  пригод  із  щасливим  завершенням!
-  Бі  кози  ловлю  тлумач  бейбі!  -  наспівую  я,  посміхаючись.
-  Ловиш,  кажеш,  кози?  -  летить  раптом  у  мене  подушка  із  сусідньої  спальної  локації  -  з  дивану,  де  спить  мій  старший  брат.  Точніше,  вже  не  спить.
У  нас  одна  кімната  на  двох,  селяві...
-  Твоя  черга  гуляти  з  собакою,  бейбі!  -  передразнює  він  мій  спів  противненьким  голосом.  А  потім  на  моє  ліжко  застрибує  волохата  собака  Люся  -  напівболонка,  напівовечка)

І  я  вибігаю  в  літо.
В  далеке  літо,  де  мені  назавжди  одинадцять.  Де  увечері  з  роботи  додому    повернуться  ще  молоді  і  здорові  батьки.  Де  сусід  Юрка  ще  не  нюхав  оковитої  (це  станеться  потім),  а  потяги  неодмінно  їдуть  у  далекі  прекрасні  міста.

Хто  б  міг  подумати,  що  спогад  про  той  далекий  ранок  грітиме  у  найтемніші  години  через  роки  і  відстані?
А  звук  перестуку  коліс  -  далеке  його  відлуння  -  й  сьогодні  повертає  мене  у  сонячний  перший  день  літа,  де  ще  немає  печалі,  де  вічно  молодий  Елвіс  співає  в  золоті  сонячного  проміння
-  Because  i  love  you  too  much,  baby!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003127
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.01.2024
автор: Меланія Дереза