Розбиті міста, покалічені долі
І гнізда вже в"ють лелеченьки у полі.
Розкидані діти по світі усьому,
Збирають лелеки їх в гнізда додому.
Квітчають родинне гніздо прапорами.
Щоб діткам було, як у рідної мами.
А скільки цих гнізд на полях розрослось.,
Щоб сонце світило, на волі жилось.
Щоб діти не чули гармат уві сні,
Щоб лише цвіли всі лани навесні.
Шукаите, лелеки, і маму , і тата.
Щоб шлях показали до рідної хати.
І біля оселі гніздечко звивали,
Сиділи в садочку, діток годували.
Лелеки,лелеки по світу летіть
І всіх наших діток до гурту зберіть.
Нехаи у них буде родина, сім"я,
Що так розкидала ця клята віина.
Збираите їх разом до гурту несіть,
Любов"ю зігріите і рани зросіть.
Джеральною чистою вмиите водою,
Щоб рани загоїлись , зникли з бідою.
Цілющим нектаром і росами зрання,
Щоби здіиснились дитячі бажання.
Нехаи же лелеки несуть в кожну хату
Добробут і діток багато, багато.
Щоб сміхом дитячим наповнилось всюди.
У щасті і радості житимуть люди .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003169
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.01.2024
автор: Надія Тополя