Не сумуй, що пішла,
Але серце лишила з тобою
Та найкраща весна
Перевилась до болю з журбою.
І непрохана мить,
Що злетіла словами у вирій
До цих пір все щемить
І кружляє літами у мирі.
Не гадай і чому,
Відчинилися двері розлуки?
Ту любов неземну
Мабуть дійсно поранили звуки.
Та у серці її
Недаремно ти носиш роками,
Будеш вік на землі
Окриляти святими думками.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003203
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.01.2024
автор: Наталі Косенко - Пурик