Зимовий вінок

Римуються  почуття.
Відгукуються  світанки.
Можливо,  то  був  не  я.
Повірити  чи  піти?
Постарівся  та  помер
Закоханий  щирий  Янко,
А  замість  палких  троянд  -
Високі  стоять  хрести.

Колись,  може,  все  було:
Відверті,  яскраві  рими,
Напевно,  і  я  там  був
І  щось  комусь  говорив.
Ніхто  не  помітив,  як
Холодні  та  білі  зими
Сплелися  в  один  вінок
Без  квітів,  без  снів,  без  слів.

Вінок  цей  -  немов  кришталь,
Неначе  застиглі  сльози,
Світлина  колишніх  мрій
Та  загадка  небуття.
Рятунок  -  зимовий  сон.
Реальність  -  суцільна  проза.
У  ніжному  тому  сні
Римуються  почуття.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003206
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.01.2024
автор: Артур Дмитрович Курдіновський