Йшла Коза якось додому,
В торбі морква і буряк.
Ось тепер зіб"ю оскому...
Раптом в неї - переляк.
Йде Козел Козі назустріч,
Файний хлопець, не простак.
В Кози очі врізнобіч,
Женихатись він мастак.
Подививсь Козі у очі,
Не минув й торбинку.
Чомусь серце так стукоче,
І ковтає слинку.
Обійняв, назвав своєю.
( Коза ледь не плаче.)
Порівняв її з зорею,
Він такої вдачі.
Як прийшла Коза до тями,
Було уже пізно.
Накивав він копитами,
Бо дороги різні.
Утікав Козел так швидко,
Очі у тумані.
Он пливе немов лебідка,
Коза файна - Маня...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003305
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.01.2024
автор: Н-А-Д-І-Я