Все в природі не спроста,
То є істина проста.
Риби тільки ікру скинуть -
З птахом в небо і полинуть.
В снасті рибок завжди манять,
Там їх плоть гачки і жалять.
Там тріпоче рибка й рветься.
Рибак - просто посміхнеться.
Рибка ротик лиш відкрила
В мить на небо вже й поплила.
Вже покірна як бревно,
Всім відомо це давно.
А людина мов рибина.
Снасті інші, суть же та:
-Ти - улов для рибака.
На крючок до них попав -
Не зірвешся, ти пропав.
Волею тебе годують,
Хижі птахи так полюють.
Лиш слабинку собі дав - в кігті зразу і попав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003314
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.01.2024
автор: oreol