Скаче готовність до слова!..
та непружність — і все як неначе…
тут тільки й бачать всі словом
а без Слова — всі плачуть
так світ Просвічуєш словом —
і як я засну?
так як премудрість ітиме —
то як я здрімну?
З слів пальма віри зелена…
от як непружність — то все як неначе…
сяєш крізь мене
сяєш крізь мене
і світ словом лиш бачить
так як премудрість ітиме —
то як я здрімну?
так світ просвічуєш словом? —
чи як я засну?
так як з-за обрію й більш з видноколу
носимі
як всі дзвенять!
всі що макнулись у Тебе й палимі
всі є не глина
і всі без понять
ну так як світиш в них словом —
то як я засну?
так як премудрість засвічуєш —
як я здрімну??
так як не вниз — і не
сірість
то ясна блакить
полум’я віри
полум’я віри! —
догори і горить!!
знаю я Бога знаю і небо
цього — що більше —
нікому не треба
стане лососєва чи теракотова
ніжність! —
а як ще їй жить
та гармонійність —
мов пальма й блакить!!
тихо сочиться премудрість
і як я здрімну?
Хвиля морська — то земна лише
мудрість…
але в небесній
є Дух —
й — не засну!..
17.01.2024,
свято преподобного Антонія Великого,
начальника всіх монахів,
Київ —
третій вибір Богородиці,
другий Єрусалим
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003318
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.01.2024
автор: Шевчук Ігор Степанович