(Під враженням від пісні «НІЧ» Вадима Лащука)
День сти́шився і неквапли́во згасає,
Нічна прохолода обкутує нас,
Вже й місяць сріблястий самотньо гуляє
По небі в казковий і тихий цей час.
Зірки спалахнули й чарують красою,
Їх срібне шептання й тонкий передзвін
Оточують нас і зовуть за собою
Кудись в таємничу густу далечінь.
Ми будемо разом стрічати світанок,
Допоки не зблідне нічний горизонт.
Довкола повітря вологе під ранок,
Мелодія хвиль і нагрітий пісок.
Нас ніч огортає, дарує нам спокій,
Вкриває серпанком небесних світил.
Ми в цілому світі одні серед ночі,
Для себе її збережем назавжди.
08.08.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003337
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.01.2024
автор: Martsin Slavo