Лиш пошматовані уста,
не дочекаються цілунку.
Закономірність є проста,
що шрами прагнуть візерунку.
Поранений прагне спасіння,
бажання жити до кінця.
А пошматовані суцільно,
прагнуть рятунку мов серця.
Розбиті чаші просять клею,
пляшки не варті і сміття.
Різниця неба між землею,
кількість надії до життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003367
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.01.2024
автор: Zak_Marko