Життя біжить вперед неспинно щогодини,
після величних днів незмінна ява смерті,
і давні справи і сучасні круговерті
з майбутніми не припиняють війни;
надії й спомини лишаються сумними,
чи зараз, чи колись, вони завжди нестерпні,
і жаль мені себе, і хочеться все стерти,
і хай душа моя нарешті відпочине.
Вертаються до мене спогади солодкі,
їх чаром довго серце смутнеє втішалось,
я бачу, як пливу, та буря заважає;
я бачу долі порт, і поламались щогли,
знесилів штурман мій, і розідертий парус,
і згасла провідна зоря, і не сіяє.
[i]Вірш, написаний після смерті Лаури. Її смерть змусила відчути швидкоплинність життя і почути позаду поступ смерті. Не втішають спогади про минуле, немає надії на майбутнє - все навколо руїна і буря. Згасла провідна зоря, залишився біль і бажання померти.[/i]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-qrheNJqN38[/youtube]
[b]FRANCISCI PETRARCHE FRAGMENTA CCLXXII. La vita fugge, e non s'arresta un ora[/b]
La vita fugge e non s' arresta un' ora
e la morte vien dietro a gran giornate
e le cose presenti e le passate
mi danno guerra, e le future ancora;
e 'l rimembrare e l' aspettar m' accora
or quinci or quindi, sí che 'n veritate,
se non ch' i' ò di me stesso pietate
i' sarei già di questi pensier' fora.
Tornami avanti s' alcun dolce mai
ebbe 'l cor tristo; e poi da l' altra parte
veggio al mio navigar turbati i venti;
veggio fortuna in porto, e stanco omai
il mio nocchier, e rotte arbore e sarte,
e i lumi bei che mirar soglio, spenti.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003372
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.01.2024
автор: Зоя Бідило