[b] НА ТРИЗНУ[/b]
Всі янголи і демони – твої́,
Усі боги́ й примари їхні – теж.
Любов і гнів – лише дощі в вогні,
Вітер землі – без початку́ і меж.
Пустка усе, порожня марнота її –
Страху́ фортеця поміж го́йних веж
В битві із розумом на вік віків війні
Приречених народженням. Умреш!
Ось заповіт Різдва. Уя́в життя – рої,
Мов зорь у прірві і як з доль мереж.
Байду́жі і чужі. Бентежні – все одні,
Твої́, що зіткані гріхом святих одеж.
І як востаннє в тризні ляжеш у човні
Самотній геть від плідних узбережь:
Що сіяв ти нетлінне в ло́на чарівні́,
Аби не згинув димом з людських стеж?
[i] [b]Павло Гай-Нижник[/b][/i]
[i]19 січня 2024 р.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003485
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.01.2024
автор: Гай-Нижник Павло