"Армагедон" - компютерна гра.
Тих, хто йде пішки -
Вбивати пора.
Іду по коліна я по воді,
Навколо калюжі,
Я певно вже в грі.
В ній же машини
Вбивають людей,
За тупий бонус
Жах там оцей.
Там водії пішоходів шукають,
Кровю там траси вони заливають.
Зараз зима.
Дивна пора.
Струмкам, струмками біжить скрізь вода.
Нема тротуарів, в воді перехід.
Як би хоч слизенький,
Як би хоч би лід.
Ноги в воді, машини летять,
Залити тебе зверху хотять.
Не пригальмує і не пропустить,
Він же водій права в нього є.
Він же у МРЕО був їх купив,
А в голові вітер все змив.
Йде вже постійно цяя війна.
Я розуію, раз піший - хана.
Не найкоротший безпечний маршрут,
По тротуарі на тебе вже пруть.
Добре, коли велосипед,
Буває й машина й не вімкнено світло.
А ми пливемо по цій знов воді,
Ми на робуту, щасливі усі.
Викрутим куртку, посушим взуття.
Йде ж нескінченна, йде тут війна.
Давно вже рослин перемогли.
Кедри спиляли, за ними дуби.
В асфальт закатали поля та луги.
Насінню ніколи там не рости,
Я промовчу про бур'яни.
Ми обізвали їх "сорняки",
Не штучні культури померли й вони.
Ми розділились самі у природі,
Одні на машині, інші в воді.
Ті, що в воді, вони "сорняки",
Ти гірбіцидами їх потрави.
Безпечним тоді на трасі рух стане,
Ніяке теля там не затряне.
Кожен крутий, всі в іномарках,
А там подивись їдуть у танках.
І іномарки тріщать та в вогні,
Так відомстили їм люди прості.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003499
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.01.2024
автор: oreol