я сяду на корабель
попливу далеко
і викину свої тривожні думки
вони досягнуть дна
а коли я повернуся на сушу
я побачу, що вони вже на березі
чекають на мене
я скину зі скелі думки
вони не розібʼються, не зламаються
повернуться до мене знов
я спалю ці думки
зрадію, бо нарешті їй нема
а потім вітер принесе попіл прямо в руки
думки повернуться до мене
цьому немає кінця
нема сподівань
тоді я вирву серце
і викину собакам
але вони не захочуть його зʼїсти
І повернуть мені назад
19.01.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003546
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.01.2024
автор: Дивна Пташка