Взяла в долоні Землю темна нічка…
Коли ж приходить темряви пора,
Сльозами з парафіну плаче свічка,
Аж поки весь огарок догора.
І хоч у свічки то несправжні сльози,
По крапельках спливе вона до тла
І з часом згасне - ось які курйози! -
Віддавши людям світла і тепла.
У темноті роль світла надважлива,
Життя у свічки - то горіння мить!
Жертовністю другим вона щаслива,
Себе спаливши - людям посвітить!
Тетяна Котельнік
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003587
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.01.2024
автор: Покровчанка