22. Азатот
Повз простір цей, тривимірний і світлий,
В бездумну прірву мене демон ніс,
Час і матерія з‘явитись ще не встигли,
Був Хаос, де ніяких форм чи місць.
Тут бурмотав Володар Всіх великий
Те, мріяв що, але не розумів,
Крізь плюскіт кажанів безформних дикий,
У вирах серед променів-струмів.
Вони несамовито танцювали
Під флейти зойк в жахливих пазурах,
Що тріснула та хвиль її сигнали
Світам крихким їх дарували шлях.
«Посланник я Його», – так демон рік,
Презирливо б‘ючи в хазяйський лик.
XXII. Azathoth
Out in the mindless void the daemon bore me,
Past the bright clusters of dimensioned space,
Till neither time nor matter stretched before me,
But only Chaos, without form or place.
Here the vast Lord of All in darkness muttered
Things he had dreamed but could not understand,
While near him shapeless bat-things flopped and fluttered
In idiot vortices that ray-streams fanned.
They danced insanely to the high, thin whining
Of a cracked flute clutched in a monstrous paw,
Whence flow the aimless waves whose chance combining
Gives each frail cosmos its eternal law.
“I am His Messenger,” the daemon said,
As in contempt he struck his Master’s head.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003604
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.01.2024
автор: Віталій Гречка