НЕ ВГАМУЮТЬСЯ ПОТВОРИ

НЕ  ВГАМУЮТЬСЯ  ПОТВОРИ

Не  вгамуються  потвори,
Злітають  бляшанки,
Щоб  від  них  скоріш  лишився
Попіл  та  останки.

Відверни  від  нас  бляшанки
У  гниле  болото,
Засвіти  їм  феєрверки
Яскраві,  як  злото.

Відверни  потвор,  Всевишній,
Від  рідного  краю,
На  колінах  у  молитві
Я  тебе  благаю.

Приземли  їх  на  болоті,
Зроби  для  них  свято,
Не  дай  лету  тій  сволоті,
Бо  ми  ж  не  у  НАТО.

Нас  у  НАТО  ще  не  взяли,
Й  не  в  Євросоюзі,
Щоб  потвори  відчували  –  
Дай  їм  по  заслузі.

Приземли  ординський  мотлох
Гучно  і  яскраво,
Ми  усі  заоплодуєм
Й  вигукнемо:  «Браво!».

Відверни  бляшанки  вражі,
Молю  тебе,  Боже,
Та  й  зроби  їм  на  болоті
Всім  довічне  ложе.

Поможи,  молю  тя,  Боже,
МіГи  приземлити,
На  болоті  їхнє  ложе  –  
Там  їм  і  зігнити.

20.01.2024

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003618
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.01.2024
автор: КОРОЛЕВА ГІР