У злиднях вона з собаками,
Ніякого прихистку не має.
З картону повзе паками,
Всіх виглядом своїм лякає.
Ніколи нічого не просить,
Щодня в пошуках паперу.
Що їй мороз, холодні роси,
На лавці ранком, у сквері.
Вночі від собак має тепло,
Бо спить з ними не в хаті.
Надворі знаходить житло,
Безхатченковому форматі.
На ній латані всенькі лахи,
Не знати ліку жінки віку.
Веде спосіб життя невдахи,
Впаде, стуливши повіки.
Чому в неї подібна доля,
Вона де з'явилась на світ.
І не цурається своєї долі,
Це правда про неї, не міт
29 листопада 2023 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003621
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.01.2024
автор: Володимир Кепич