Грудень

Було  десь  так:  як  починався  грудень,
і  першим  снігом  землю  замело,
коли  в  чеканні  метушились  люди,
я  у  бокали  розливав  вино.
І  ми  сідали,  стомлені  від  буднів,
за  стіл  малий,  за  стіл  лише  на  двох.
А  скільки  вже  з  тих  пір  минуло  груднів,
і  скільки  лиць  знайомих  багатьох?
І  молодість,  та  ніби  вже  за  обрій
стікає  час,  що  писаний  нам  був,
бо  знову  грудень  –  стомлений,  холодний,
бо  знову  я,  бо  знову  білий  шум.


22.XI.23

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003678
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.01.2024
автор: Макс Дрозд