Було десь так: як починався грудень,
і першим снігом землю замело,
коли в чеканні метушились люди,
я у бокали розливав вино.
І ми сідали, стомлені від буднів,
за стіл малий, за стіл лише на двох.
А скільки вже з тих пір минуло груднів,
і скільки лиць знайомих багатьох?
І молодість, та ніби вже за обрій
стікає час, що писаний нам був,
бо знову грудень – стомлений, холодний,
бо знову я, бо знову білий шум.
22.XI.23
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003678
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.01.2024
автор: Макс Дрозд