Босі ноги. Праця.
І тепло ріллі…
Полем йдуть прабабця
Й бабця ще малі.
«Дай нам, Боже, сили!»
Лине в небеса.
Землю розпушили,
Місце для розсад.
Вправно та майстерно,
З шаною землі,
Сіє мати зерна –
Краплі на чолі.
Не топчись! Город бо –
Годувальник наш.
Не сприйме́ природа
Зло, нещирість, фальш.
Доброму – віддячить,
Дасть рясних щедрот.
Ув очах дитячих –
З давнини город.
Не зречуться гря́дки
Мешканці села
Бабця – онучатку
Переповіла…
.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003701
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.01.2024
автор: Білоозерянська Чайка