На дотик

Ти  бачив?
Танцює  вона,  
заплющивши  очі.
Так,  наче  стіни  в'язниці  
розсунути  хоче.
Про  час  забуває,  
війну  і  про  втрати.
Рожевими  хмарами  
в  ній  починає  світати.

Раніше  бісквіт  полюбляла  
і  пудру  цукрову,
роздмухати  в  каву  гарячу,  
як  п'яту  октаву.
Вона  підіймалась  по  сходах,  
пришвидшивши  кроки
аби  зупинити  про  тебе  думки,
 як  потоки.  

Є  світ,  у  якому  немає  війни  
і  пахне  бісквітом.  
І  ранок  не  із  смертей  
починає,  а  з  квітів.  
Інженю,  заплющивши  очі,  
танцює  супротив.
Вона  пам’ятає  життя  
і  тебе  
на  дотик.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003703
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.01.2024
автор: Окрилена