А знаєш, я бачу поле.
За полем сховалось Сонце.
І далі за тим видноколом
ще світить чиєсь віконце.
В віконці тім хтось чекає.
Дорога далека й тяжка.
Те світло ніяк не щезає,
а може, і там є життя?
Й за обрій щодень силуети
тим полем повільно пливуть.
З віконця долинуло: «Де ти?», –
так тихо. Лиш я зміг почуть.
30.IX.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003713
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.01.2024
автор: Макс Дрозд