і прийшов такий день
коли захотілось забути
усі попередні життя
захотілось врешті покінчити
з усім цим повільним вмиранням
і навмисно забутись
у твоїй такій щирій першій закоханості
це так чарівно
коли помираєш врешті востаннє
і закохуєшся ніби вперше
вперше приймаєш її мов причастя
вперше впускаєш її у свій світ
у свій дім
відчиняєш навстіж усі вікна та двері
одягаєш чисту одіж
і крокуєш до неї мов вітром по шкірі
торкатись поверхні кінчику язика
я вже забув усе що було до цього
я забув усі свої прожиті життя
хоча вчора мені снилось минуле і
я хотів за нього вхопитись
я захотів у тобі втопитись і
не прокидаюсь
але прокинувся
у цій наповненій порожнечі
о мій друже вірна тиша
о мій друже пуста наповненість
о мій янголе з крилами вірності
життя переможе
життя неодмінно стане початком
усього що ще не вдалось нам пізнати
нехай Бог нам поможе
нехай він нам покаже
коли врешті потрібно вдихнути під водою
на повні груди і знову прокинутись
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003718
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.01.2024
автор: Роман Штігер