Хвилі, хвилі кохання
Накривають з головою зрання.
Неймовірні відчуття,
Ти моя жива вода.
Ти солона та жада,
Ти нестримна, ти кохана.
Хвиля в тіло переходить
До безумства нас доводить.
Ми мов в морі кораблі,
Ми пливемо в цій струї.
Ми у просторі гяляєм,
Мить чудесну відчуваєм.
Ейфорія у воді.
Хвилі, хвилі
В цій красі.
Барви радужні
І сонце, ти зі мною,
Моє сонце.
Мої води зігріваєш,
Хвилі в небо підіймаєш.
Та несеш мене до зір.
Ти є простір, простір зір.
Ти солона та п'янка.
Афродита ти, морська.
Піна береги вкриває,
Хвиля тіло так ласкає.
Я милуюся тобою
Й неймовірною красою.
[b]Лось, ау, ти де?[/b]
Так чомусь в нас повелося,
Полюють тут завжди на лося.
Перебили всіх вовків.
Кажуть лютий був в лісах той звір.
Вовчі шкури повдівали
І самі вовками стали.
Чомусь винного шукають,
Кого вбили точно ж знають.
Лось рогатий, він і винен,
Жертва він і він повинен.
Ми вину перекладемо
І лося завжди знайдемо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003747
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.01.2024
автор: oreol