Ой, яка ж печаль дівоча, мов туман густа

Перевод  с  украинского  стихотворения  Анатолия  Мироненко

***
До  чего  ж  печаль  девичья  как  туман  густа!
Слезы  льются  по  обличью  на  ее  уста.
Что-то  свистнул  про  разлуку  поезд  в  небеса,
Обмотала  плотно  руку  длинная  коса,
Но  рука  не  ощущала  боли,  чуть  дрожа…
И  казалось,  отлетала  с  ним  ее  душа.


Оригинальное  стихотворение

Анатолій  Мироненко

***
Ой,  яка  ж  печаль  дівоча,  мов  туман  густа,
Застелила  карі  очі,  запекла  вуста!
Свиснув  потяг  про  розлуку  аж  у  небеса  –
Намоталася  на  руку  золота  коса.
І  рука  ледь  затремтіла,  стерпла,  мов  чужа…
І  здалось,  що  відлетіла  з  ним  її  душа.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003825
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 23.01.2024
автор: Андрей Шталь