ЧЧУЄ ГРІШНУ

ЧУЄ  ГРІШНУ

Вберіг    Госпо́дь  життя,  вберіг  домівку,
В  молитві  ру́ки  зво́дила  в  сльозах,
Не  допустив  той  мотлох-вибухівку,
Хоч  поряд  бу́ло  гучно…  просто  жах.

Я  про  життя  в  молитві  все  благала,
Тремтіла,  наче  листя  на  вітру,
Та  чи  почує  Го́сподь  –  я  не  знала…
А  з  пам’яті  жахіття  не  зітру.

Не  хочеться  так  рано  помирати
Від  вражої  ординської  руки́,
Лишається  лиш  Господа  благати,
Щоб  не  спинив  життєвої  ріки́.

Жахливий  ранок  у  сльозах  й  тремтінні,
В  молитві  та  уявленні  про  все,
Коли  навко́ло  все  в  палахкотінні,
Й  будинком  від  тих  вибухів  трясе.

Спокійно  жити  не  дає  потвора,
І  серце  України  –  в  нього  ціль.
Настала  дійсність  ось  така  сувора,
Не  закриває  ворог  цю  артіль.

Від  вибухів  повітря  аж  дзвеніло,
Здригалась  наша  матінка-земля,
Та  я  жива  й  помешкання  вціліло,
Напевно  Бог  щитами  затуля.

Вберіг  Госпо́дь  життя,  вберіг  Всевишній,
Я  дякую,  я  дякую  за  це!
Почув  мої́  молитви,  чує  грішну…
Зберіг  моє́  життєве  деревце.

23.01.2024  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2024

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003830
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.01.2024
автор: КОРОЛЕВА ГІР