У лісі, лісі темному
Удав премудрий жив.
Адама він із Євою
Не раз був спокусив.
Зайців любив та кроликів,
Війну між них зробив.
Залишив їх голодними,
А зайчиняток з'їв.
Личика - бізнес-леді
У лісі тім жила.
І до її хатиноньки
Стежина всіх вела.
В корчмі вона жила.
Вона кохала зайчиків,
Хвостом манила їх.
А їв із нею зайчиків
Сіренький людоїд.
Спиртним їх спокушала,
Наркотики вживала,
А зайченят малесеньких
В печі там запікала.
Валюту із листочків
Вона в корчмі ввела,
А тії "зелененькі" під ссуду всім дала.
Носили їй яєчка,
Носили й молочко
Та мало їй було,
Листочки ж бо під попкою не гріли й не росли.
Листочки ті безсовісна
Лисичка продала,
Від вовчика й медведика
Дохід уберегла.
Тепер уже у "зайчиках"
Валюту подала.
Зраділи бідні зайчики,
Що запит цей був зріс.
Пустили вони вовчика
У дім свій погостить.
А вовчик не овечка,
Задрав усіх зайців.
Не буде більш інфляціїї,
Він сам усіх поїв.
Хто слухав цюю казочку,
Впізнав у ній савців.
І ти сіреньким зайчиком
До них чомусь забрів.
Не бійся, сірий заїнька,
Іди, іди до нас.
Горить твоя ялинонька, горить,
Про це й цей сказ.
Не бійся, сірий зайчику,
Іди, іди до нас.
Будують знову замки
У лісі хижаки.
А ти, біленький зайчик,
Скачи на них, скачи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003834
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.01.2024
автор: oreol