Коробки повні, переповнені мішки.
Розібрані, без батарейок і колес,
Ляльки каліки, помальовані книжки,
Аптечка і корона для принцес.
Машинок сто і кожен день нова,
Конструкторів комплектів мабуть три.
З одним лиш оком є собача голова
І все це називається-Скарби!
Із кожним святом більше їх стає,
Допомагають родичі, куми.
Лиш день пограє, золотце моє,
І йде в мішок, неначе до тюрми.
Як хтось з дітей погратися прийде,
Увесь цей скарб з коробок випада.
Тут кожен собі іграшку знайде,
Лиш п’ять хвилин… і гра занепада.
Зате мобільний, нянька чарівник,
Із ним притихла наша дітвора.
Буває інколи, це чудо рятівник,
Хоч в основному, він залежна гра!
Ну та нічого, скоро літо завіта
І сонечко покличе всіх надвір.
Дитинство-це пора є золота!
Щодня весела гра, або турнір!
23.01.24р. Олександр Степан.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003860
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.01.2024
автор: Степан Олександр