А життя невтомно прямує,
Малює цікаві картини.
І так велично домінує,
Ховає щоденні рутини.
А час скривається в тумані,
Життю оптимізму додає.
Разом неначе на вулкані
І швидкого темпу задає.
Наше життя мандрує степами,
Відшукує загадкові миті.
Присяде біля старої брами,
Згадує дні смутком оповиті.
Життя викладає до щастя шлях,
В мрії поринає з головою.
Збирає гарні квіти у полях,
Пропонує буть самим собою.
А наш кожен день це, як свято,
Прямує в загадкові далі.
Нам треба встигнуть так багато,
Щоб відпочить на п'єдесталі.
Життя всі моменти нотує
І смуток, і радість і печаль.
Дійти мети нам пропонує,
Гідно зберегти людську мораль.
Тож ми зупинятись не сміймо,
Даруймо людям свою любов.
Добрі справи у полі сіймо,
Одягаймо душі із обнов.
© Віктор ВАРВАРИЧ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003863
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.01.2024
автор: Віктор Варварич